Блог: Совість

Усі ми пам’ятаємо уроки етики у школі , де нам розповідали , що таке совість, гідність, порядність ... Ці поняття лунають і з екранів телевізорів, радіоприймачів. Та чи замислювалися над однією із найважливіших категорій етики – совістю? Чи намагалися зрозуміти навіщо вона нам дана?

Спочатку потрібно зрозуміти суть цього поняття . Арістотель казав: "Совість — це праведний суд доброї людини". Вважали совість вищим мірилом морально-духовних цінностей письменники-гуманісти, філософи всіх епох. Французький письменник Оноре де Бальзак писав із застереженням: "Наша совість — суддя непогрішний, поки ми не вбили її". Дійсно, у наш час люди часто вважають, що її наявність є необов’язковою, що вона залишилась десь там у минулих століттях. Здавалося б, совість – це щось нематеріальне, яке ми , ніби самі й вигадали. Але ні, це один із компонентів , який допомагає людині класифікувати свої вчинки на правильні і неправильні.

На жаль , сьогодні у багатьох людей совість відсутня. Яскравим прикладом цього може бути створення благодійних фондів не з метою допомогти, а навпаки, збагатитися самому. У 2013 році один чоловік ,Сергій Попов, з Луганська, взявши з сайту фонду «Предание» кілька фотографій, копії документів та написанні тексти, створив фальшивий сайт благодійного фонду, вказавши в якості реквізитів для пожертвувань свої особисті рахунки. Причому ця працьовита людина не тільки поцупила у нас інформацію про дітей, а в українського фонду «Підліток» інформацію про фонд, його статутні документи, відомості про заходи та публікаціях. Обробив прохання про допомогу, які люди писали на адресу фонду «Предание», в фотошопі - і вони перетворилися на прохання про допомогу на адресу благодійної організації «Підліток». І таким чином виманював гроші у звичайних громадян таким жахливим методом. То чи можна казати, що у цієї людини є совість? А взагалі, це далеко не перший такий випадок. На жаль , у нашому суспільстві є люди, яким не знайоме це просте поняття. Невже у ХХІ столітті відсутність совісті поширилась, як хвороба, тільки не фізична , а моральна?

Усі пам’ятають біблійну історію про Іуду , який зрадив Ісуса Христа за 30 срібняків. Але після того як Ісус Христос був засуджений до розп'яття, Іуда покаявся і повернув 30 срібняків первосвященикам і старшим «й сказав: Я згрішив, невинну кров видавши. Вони ж відказали: А нам що до того? Дивись собі сам...». І, кинувши в храм срібняки пішов та й повісився. Тут ми можемо побачити те, що після вчиненого Іуда відчував провину, а згодом і покаявся. Це означає , що совість у нього була,бо совість може змусити людини побачити помилки, визнати їх, але запізно вона прокинулась – вже після того як страшний злочин було вчинено. Тому завдяки цій біблійній історії ми маємо зрозуміти, що перш ніж зробити щось потрібно спитати себе: "Чи залишиться моя совість чистою? Чи буду я спокійно спати після цього?", аби це не обернулося трагедією у майбутньому.

Отже, совість – це почуття моральної відповідальності за власні вчинки, поведінку перед самим собою. Це , ніби суддя, який спостерігає за тобою кожного дня, щогодини – увесь час. Від його вироку не втечеш , не зможеш проігнорувати, тому особливо важливо бути чесним у першу чергу із самим собою. Завдяки совісті ми можемо оцінити власні вчинки і що найголовніше усвідомлювати помилки і потім виправляти їх. Пам’ятайте, що жити у гармонії із власною совістю , аніж постійно намагатися її приспати .