Соціалістичний реалізм – похвала чи відраза
Соціалістичний реалізм – псевдо художнє направлення, метод через який вихваляли «величні» досягнення тоталітарних вождів. Це стиль переважав за часів панування соціалізму – у 1934-1980 роках. Автором самого терміну став саме Сталін, метод мав статус державного та інших методів існувати не могло. Письменники та журналісти мали писати про революційний розвиток соціалістичного ладу, та при цьому твори втрачали свій естетичний зміст. Соціалістичні реалісти зображували життя таким, яким хотіли бачити за логікою марксизму. Позитивними героями літератури соціалістичного реалізму були робітники, селяни-бідняки, а представники інтелігенції виникали як жорстокі, аморальні, підступні.
Письменники Радянського Союзу мали за мету хвалити радянський спосіб життя та не мали жодного права його критикувати. Ті, хто не вважали це правильним, переживали гоніння та цензурні заборони. Таких утисків зазнали П. Тичина, В. Сосюра, М. Рильский, О. Довженко. Найважливішими заседами цього методу стали революційний гуманізм, комуністична партійність та народність. Писавши про це, письменники втрачали індивідуальний стиль, художню цінність.
Олександр Фадєєв неодноразово прямо визнавав вплив комуністичної ідеології на своє формування як письменника. Він піддався впливу радянської влади, у романі «Молода гвардія» він описав образи членів антинацистської організації: начитану школярку Валю, артистку Любов Шевцову ат Уляну Громаву. Вони були мало гвардійцями, вони були смертниками, але боролись ідею вигнання фашиста з рідної землі. Роман був написаний на замовлення Сталіна до 30-річчя жовтневого перевороту, саме така версія ввійшла у радянські підручники з історії. Вся іронія полягає в тому, що С. Герасимов, знімаючи однойменний фільм за романом, спілкувався з очевидцями тих подій. Історії цих людей суттєво відрізнялись від описаних в романі. Книга носила пропагандистський характер, мала дві редакції, змінена на вимогу партійного керівництва.
Письменники, які йшли проти настанов Сталіна, не мали право на свободу слова та навіть потрапляли у вигнання. Не мав змоги друкуватися в СРСР поет Йосип Бродський. Він був навіть засуджений за "дармоїдство". У 1972 р. виїхав за кордон, а в 1987 р. отримав Нобелівську премію за поетичні твори. Таких як Бродський в СРСР було багато, літератори боролись за правду, не піддавались на терор тоталітарного режиму, тому і були нещадно покарані.
У журналістиці ситуація була подібною, всі заголовки газети «Червоне Запоріжжя» за 1936 майорить заголовками про перевиконання посівних робіт та про нові комбайни. Кричущі назви, як «По 20 тонн зерна в одну зміну», одразу показують всю суть соціалістичного реалізму.